Кіровоград. НВО № 35

 







День свободи слова в інтернеті. День інформації

12 березня- День свободи слова в інтернеті

 

Всесвітній день інформації

Щорічно 26 листопада відзначається Всесвітній день інформації (World Information Day). Вперше свято провели у 1994 році за ініціативою Всесвітнього інформаціологічного парламенту (ВІП) та Міжнародної академії інформатизації (МАІ), що має генеральний консультативний статус в Економічній і Соціальній радах ООН.Саме в цей день у 1992 році відбувся перший Міжнародний форум інформатизації. Варто зазначити, що Всесвітній день інформації відзначають у багатьох країнах світу. Так, скрізь проводяться різні форуми, симпозіуми та інші заходи, на яких обговорюється значення інформації в нашому суспільстві, питання, пов'язані з її обробкою, передачею та контролем.

 

Мета: метою Всесвітнього дня інформації про розвиток визначено залучення щорічно уваги світової громадської думки до проблем розвитку та до необхідності зміцнення міжнародного співробітництва в цілях їх вирішення.
Асамблея також постановила, що дата цього дня має збігатися з Днем Організації Об’єднаних Націй (26 листопада), який одночасно є також датою прийняття в 1970 році Міжнародної стратегії розвитку на друге Десятиліття розвитку Організації Об’єднаних Націй.
Асамблея висловила переконаність в тому, що поліпшення поширення інформації та мобілізація громадської думки, особливо серед молоді, з'явилися б важливим фактором для кращого усвідомлення проблем розвитку і сприяли б, таким чином, нарощуванню зусиль у сфері міжнародного співробітництва в цілях розвитку.

Джерела:

- Офіційний сайт ООН сторінка World Development Information Day 26 November

-UNDP Support to the Implementation of the Sustainable Development Goals

-Global Trends: Challenges and Opportunities in the Implementation of the Sustainable Development Goals

- Уявлення населення України про сталий розвиток. Аналітичний звіт  за результатами національного соціологічного опитування, Березень 2017

 

_____________________________________________________________________________

Латиноамериканські танці — загальна назва бальних і народних танців, що сформувалися на території Латинської Америки. Подібно до того як Латинська Америка з'явилася в результаті іспано-португальської колонізації. Отже, і латиноамериканські танці в основі мали переважно іспанський вплив.  

 

Танці хабанера и румба з'явилися на основі завезеного в XVIII столітті контрабанса, а бачата — на основе болеро. В бразильській самбі, колумбійській кумбії, кубинських мамбі и румбі крім європейських традицій простежуються і африканські, а в діабладе — індіанські. Унікальним латиноамериканським танцем визнано танго. 

 

До характерних рис латиноамериканських танців відносять енергійні, палкі запальні рухи і погойдування стегнами.

Сукні дам, як правило, короткі, дуже відкриті і облягаючі. Костюми кавалерів теж дуже облягаючі, часто (але не завжди) чорного кольору. Сенс таких костюмів — показати роботу м'язів спортсменів.  

У XX столітті спостерігається розквіт латиноамериканських танців. З'являються такі нові види як сальса, ча-ча-ча и реггетон.

В даний час у програму латиноамериканських бальних танців входять 5 елементів:  

1.    Самба

2.    Ча-ча-ча

3.    Румба

4.    Пасодобль

5.    Джайв

Самба — один з бальних танцівлатино-американськоїпрограми, що виник під впливом бразильської самбиі виконується під музику в стилі самбаабо під інші латиноамериканські мелодії. Розміртанцю 2/4, однак на кожний тактприпадає три кроки (повільний, швидкий, швидкий), тому самба часто сприймається як танець з розміром 3/4.

Бальна самба склалася в 1920-х роках як парний варіант бразильської самби, однак сучасна бальна самба доволі значно відійшла від своїх витоків, зокрема включивши запозичення із інших латиноамериканських танців.

 

Характерною ознакою самби є баунс - згинання і розгинання колін. Є різні види баунсу. Це- один із найпростіших!

Самба танцюється на одне із свят в Бразилії два тижня.

 

Ча-ча-чапарнийбальний танецькубинськогопоходження, який входить у програму латиноамериканських танців. Розмір танцю 4/4. Ча-ча-ча танцюють під однойменну музику, запропоновану в 1953 році кубинським композитором і скрипалем ЕнрікеХорріном. Ритм ча-ча-ча виник як розвиток кубинського музичного стилю дансоні відрізняється синкопуванням четвертої долі такту. Назва музики й танцю пояснюється звуконаслідуванням - фразу ча-ча-ча в кубинському оркестрі грає гуїро, її ж відтворює човгання ніг танцюристів.

Ча-ча-ча танцюють у темпі 120 ударів за хвилину (30 тактів на хвилину). Положення корпуса таке саме, як і в самбі – вага тіла переноситься на пальці ніг. Перший крок сильніший, виразний, що підкреслюється більшою тривалістю виконання порівняно з іншими чотирма кроками.

 

 

Румба — парний кубинськийтанецьафриканського походження, який входить до латиноамериканської програми сучасних спортивних бальних танців. Танець виконується під музику з розміром 4/4, повільно, у темпі 25-27 тактів на хвилину на рахунок: «швидко», «швидко», «повільно» з акцентом на повільній долі такту.

Одна із версій походження слова «румба» пов’язана з терміном «rumbobsoorquesta», яким у 1807 році називали музикантів, які виконували романтичні мелодії, хоча в Іспанії слово «rumbo» означає шлях, напрям або гуляння, а «rumba» — звалювання в кучу.

Є й ніші версії походження танцю. Одні вважають, що румба виникла на Кубі разом з завезенням африканських рабів у XVI столітті. Нерухомість плечей і скорочення боків в танці — рухи раба, який несе важкий тягар. Деякі вважають, що румба була весільним танцем. Її рухи, що сприймались як еротичні, означали прості дії в господарстві – запрягання коней чи збирання мотузки. Танок нагадував ходу півня і був близький до чилійського національного танцю Квека. Сільська форма румби на Кубі — це наслідування шлюбних танців домашніх тварин, що було скоріше виставою, аніж танцем. Популярна мелодія румби "LaPaloma" була відома на Кубі ще у 1866 році.

Пасодобль — іспанськийтанець, що імітує рухи, які відбуваються під час кориди.

Початкова назва танцю — «один іспанський крок» (англ.SpanishOneStep), оскільки кроки робляться на кожний такт. Пасодобль був одним з численних іспанських народних танців, пов'язаних з різноманітними аспектами іспанського життя. Частково пасодобль заснований на бою биків. Партнер копіює рухи матадора, а його партнерка — зображає плащ (мулета), подеколи — іншого тореро, і вже тільки зрідка — бика, зазвичай переможеного фінальним ударом тореро. Характер музики відповідає процесії перед коридою.

Основна відмінність пасодобля від інших танців полягає у позиції корпуса танцюриста з високо здійнятими грудьми, широкими і опущеними плечима, чітко зафіксованим положенням голови, стегна мають трішки іти вперед, але ніяк не живіт, у деяких рухах і позиціях, нахиленою уперед і донизу. Така постава статури у танці відповідає характеру рухів матадора.

Взагалі увесь набір рухів можна інтерпретувати як бій матадора з биком. Вагу тіла танцюриста перенесено вперед, притому, що більшість кроків робиться з каблука.

Пасодобль є особливим танцем, адже для створення збільшеного акценту, використовуються додаткові удари підборами черевиків по паркету.

Джайвбальний танець, розроблений в Англіїпід впливом американського свінгу. Джайв є різновидом свінгу зі швидкими та вільними рухами. Сучасний джайв та свінг відрізняються один від одного, хоча більшість рухів та їх стиль схожі.

У сучасних спортивних бальних танцяхджайв є одним з п'яти танців латиноамериканської програми. Музичний розмір 4/4 — 44 такти за хвилину. Ритм джайву дуже гарно задається під рок-н-рольну музику.

Джайв з'явився в 19 столітті на південному сході США, причому одні вважають, що він був негритянським, інші — що це військовий танець індіанців-семінолів у Флориді.

Музика, що супроводжує цей танець, називалася Ragtime (rag — ганчірка), можливо, тому, що учасники одягали їх найкращі «ганчірки» (одяг), або тому що музика була синкопована і «рвана».

Всі ці танці виконувалися під музику регтайм, з акцентами на ударах 2 і 4, в ритмах, що синкопують. Всі вони використовували ті ж самі елементи, що зараз є в джайві і інших латиноамериканських танцях: крок, рокк, кидок, баунс.

На самому початку, в 1927, танець був тільки молодіжним. Старші танцюристи не схвалювали його і пробували забороняти.Він виконувався на місці, що заважало іншим танцюристам рухатись по лінії танцю. Танець залишався молодіжним надалі, видозмінюючись у свінг, бугі-вугі, бі-боп, доля, твіст, диско і хастл (Swing, Boogie-Woogie, Be-Bop, Rock, Twist, DiscoandHustle).

У цьому танці на змаганнях танцюристи прагнуть показати, що після чотирьох танців вони не стомлені, та все ж джайв — останній танець, і достатньо складний для виконання. Джайв дуже сильно відрізняється по характеру і техніці від інших танців латиноамериканської програми, частопари, що добре виконують перші чотири танці, танцюють джайв гірше, а інші — навпаки.